29 липня в
Україні та світі вшановують 155-річчя від дня народження митрополита Андрея
Шептицького (1865–1944 роки життя). 44 роки він очолював Греко-католицьку
церкву.
865
народився Андрей Шептицький, видатний український церковний, культурний та
громадський діяч, митрополит Української греко-католицької церкви.
Роман Марія Александр Шептицький (таке
ім’я він отримав при хрещенні) походив зі стародавнього русинського роду.
Початкову освіту здобув вдома. Навчався в гімназії у Кракові, в університеті у
Вроцлаві, в колегії єзуїтів у Хирові. У 1888 Шептицький вступив до
Добромильського монастиря отців Василіян, де склав чернечі обіти і прийняв ім’я
Андрей. Одночасно він продовжував навчання у Краківському університеті. В 1892
єпископ Юліан Пелеш висвячує його на священника.
2 лютого 1899 імператор Франц Йосиф I
номінував Андрея Шептицького на Станіславського єпископа, а вже 17 грудня 1900
він був номінований Галицьким митрополитом. На цій посаді Шептицький залишався
до кінця свого життя. Здійснив реформу богословської освіти, яка надала
можливість готувати високоосвіченних священників. Увів у церковне богослужіння
живу українську мову. Створив у Львові восьмикласну класичну гімназію,
підтримував українське приватне шкільництво, щедро спонсорував українські
культурно-просвітницькі товариства. За його ініціативою у 1905 був створений
Львівський національний музей та – 1914 український університет у Львові. Він
був не тільки провідником української національної ідеї, але й палко
підтримував білоруську національну ідею. Все це стало приводом для арешту
митрополита під час окупації Львова російським військом у 1914. Митрополит
перебував на засланні у Росії до 1917, але й там він не припиняв своєї
екуменічної діяльності. 29 – 31 травня 1917 він зібрав собор Російської
греко-католицької церкви, екзархом якої призначив Леоніда Федорова.
Андрей Шептицький вів також активну політичну
діяльність, був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму.
Найбільшим його політичним досягненням стала у 1914 домовленість з польською
стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво
українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна. У період між двома
світовими війнами Андрей Шептицький продовжував боротися за єдину українську
державу та єдину українську церкву, був меценатом українського мистецтва.
Багато корисного зробив він і для економіки, охорони здоров’я, сільського
господарства та банківської справи. Підтримував виховну роботу серед молоді,
засновував пластові табори. У 1933, як і багато інших представників церкви,
засудив голодомор в Україні. Під час другої світової війни благословив
створення нової Української держави, захищав евреїв від винищення їх фашистами
і взагалі засуджував німецьку політику на Сході.
В
читальному залі влаштовано книжкову виставку "Андрій Шептицький: Праведник
світу",проведено інформаційну годину "Величний патріарх і величний
українець", а також годину духовності з о.Ігорем Федоришином , за яку щиро
вдячні.
Немає коментарів:
Дописати коментар