До 80-ої річниці від дня народження В'ячеслава Чорновола

   

   24 грудня 1937 року народився громадський діяч та Герой України (посмертно) В'ячеслав Чорновіл.

       В’ячеслав Максимович Чорновіл (1937-1999), український політик, журналіст, публіцист, учасник дисидентського руху середини 60-х рр., одна з найяскравіших постатей в українському політикумі 90-х років. Завдяки розуму, енергії та надзвичайній працездатності він міг би стати успішним підприємцем або науковцем, міг би зробити блискучу чиновницьку кар’єру. Міг би, якби жив за принципом «поволі їдеш – далеко будеш», або за золотим правилом українців «моя хата скраю». Ходив би тепер, одягнувши вишиванку, засідав у президіях і розповідав з надривом про те, як «я розбудовував Україну». Але не такий характер був у Чорновола, аби керуватися подібними установками. Він жив за діаметрально протилежним принципом – «якщо не я, то хто ж?». Саме цей приступ принциповості спонукав його під час радянсько-брежнєвської безгласності висловлювати власну позицію, яка жодним чином не могла збігатися з офіційною. За це його, звісно, «по голівці не гладили»: для початку виключили з аспірантури, а побачивши, що залякування не діє, почали вживати більш дієвих заходів – судити за «антирадянську пропаганду». У радянських концтаборах він провів у загальній кількості 15 років.

       Відбував покарання в таборах суворого режиму та на засланні в Мордовії й Якутії. Академік Сахаров через рідних Чорновола передав запитання: чи не погодився б він виїхати з неволі за кордон. Багато хто мріяв про такий «дарунок долі», а Чорновіл відмовився. Він не мислив себе без України, а ще знав: він потрібен їй, а вона – йому. Після кожного з повернень він працював з подвоєною силою – попри одвічне безгрошів’я і проблеми з роботою, попри загрози чергового ув’язнення. Чорновіл був ініціатором створення Української Гельсінської групи, одним із засновників Народного руху України. Після горбачовської «відлиги» з головою поринув у політику. Його активна громадянська позиція, його безкомпромісність і прямота багатьох дратувала. І не тільки в Україні. Звісно, "відправити" за ґрати його вже не могли, натомість обливали брудом, розпускаючи усілякі плітки й небилиці. Крапку поставила смерть Чорновола в автокатастрофі 25 березня 1999 року на Бориспільській трасі. Багато хто з українців продовжує вважати, що то не була звичайна аварія, втім, 21 січня 2014 року Бориспiльській міськрайонний суд закрив справу про загибель В’ячеслава Чорновола, визнавши аварію нещасним випадком… В’ячеслав Чорновіл учив українців позбуватися комплексу меншовартості, вичавлювати з себе раба й совкового гомо совєтікуса. І він мав на це повне право – гордий, сміливий і прямий, по-справжньому вільний громадянин вільної країни.

     В читальному залі 22 грудня відбувся тематичний  захід присвячений 80-ій річниці від дня народження видатного діяча українського державотворення, Героя України В.Чорновола.

       Ведучі розповіли присутнім  про життєвий шлях та громадсько-політичну діяльність великого сина України.

       Слово мав голова районної організації Народного Руху України Б.Старик. 

Захід супроводжувався показом слайдів про життя і діяльність В.Чорновола. Присутні мали змогу переглянути виставку тематичної літератури.

День української писемності та мови

Щорічно 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, українці відзначають День української писемності та мови.

   Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним із авторів «Повісті временних літ». Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії. Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови - полянського, деревлянського та сіверянського. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка – латинку в різних варіантах. З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики). Назву «українська мова» вживали, починаючи з XVI ст., на позначення мови українських земель Речі Посполитої, однак до середини XIX ст. основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIII ст. стали позначати свою мову схожим прикметником (рос. «русский языкъ»). Після певного періоду вагань, під час якого мову України намагалися відрізняти від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах. Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються. Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де. В іншому разі вона стане виключно «солов’їною».

   Щороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, а також проводиться Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, до якого приєднуються і українці за кордоном.       

   Найголовніше в ньому – це і перевірка знань, а також солідарність з усіма, хто любить і шанує рідне слово.
   Влаштовано книжкову виставку "Рідна мова - пісня солов'їна".

До 55-річчя Ірен Роздобудько

Люди від самого народження й до тієї миті, коли починають розуміти невідворотність свого відходу — поволі перетворюються на кокон спогадів для інших людей. Ті, хто має найбільший кокон, — щасливі люди, їх не так уже й багато.

                                                                               Ірен Роздобудько

     

Її називають однією з найуспішніших українських письменниць, вона – неодноразова переможниця літературного конкурсу «Коронація слова». Письменниця у своїй творчості ніколи не обмежувалася якимись одним жанром, вона також сміливо експерементує із стилями, темами та героями і вибудовує власну оригінальну манеру.

3 листопада виповнюється 55 років  сучасній українській письменниці, поетесі, журналістці, сценаристці Ірен Віталіївні Роздобудько.

Сама письменниця може похвалитися досить бурхливої ​​біографією: працювала журналістом, диктором на радіо, телеграфісткою і навіть деякий час виступала в цирку. Крім письменницької діяльності, вона ілюструє книги інших авторів, грає на гітарі і захоплюється вишивкою бісером.

 У творчому доробку Ірен кілька десятків дуже різних книжок, серед яких легкі детективи, любовні, психологічні, сатиричні романи та навіть дитячі книжки.

В бібліотеці влаштовано книжкова виставку і проведено бібліографічний огляд літератури «Дві хвилини правди…» .

Із фондів центральної бібліотеки можна прочитати багато творів письменниці, отримавши істинне задоволення від гортання паперової книги.