До 113-річниці від д.н. Сепана Бандери

 

1 січня 2022 року відзначатимемо 113-річницю від дня народження провідника української нації, голови проводу ОУН-УПА Степана Бандери.

 

- Повоєнні роки були для Степана Бандери найважчими. Так, наприклад, лише в 1948 році він 6 разів змінював місце свого проживання (Берлін, Інсбрук, Зеефельд, Мюнхен, Гільдесгайм, Штарнберг). Зрештою Бандера з родиною переїздить до Мюнхена для того, щоб дати дочці гарну освіту. Справа в тому, що Степан разом зі своєю дружиною намагалися захистити дочку від усього, що творилося навколо її батька, і ніколи не говорили їй про те, що відомий Степан Бандера насправді є її кровним батьком.

- "У 13 років я почала читати українські газети, в яких багато писали про Степана Бандеру. З часом грунтуючись на власних спостереженнях, а також постійних змінах прізвища, а також через те, що навколо мого батька постійно знаходилася величезна кількість осіб, у мене виникли деякі підозри. А коли один із знайомих проговорився, я була впевнена, що Степан Бандера, це мій рідний батько", - розповідала Наталія, дочка Бандери.

- Мама Степана Бандери померла від туберкульозу в 33 роки, а він сам з дитинства відрізнявся слабким здоров'ям. В основному його турбувала хвороба суглобів, часто боліли ноги. У зв'язку з цим всі його старання потрапити в «Пласт» виявлялися марними. Вступити в дану організацію йому вдалося лише в третьому класі.

- "Він був низького зросту, шатен, дуже бідно одягнений", - згадував Бандеру його товариш Ярослав Рак.

- Якось в Академічному домі у Львові зібралася група студентів, один з яких відразу заявив, що він не має нічого спільного з політикою і знаходиться поза нею. При цьому був присутній і Степан Бандера. Коли "неполітичний" студент спробував потиснути йому руку, Бандера відвернувся. Тоді Степану зробили зауваження, на яке він відповів: "Якщо тобі це не сподобалося, можеш подати на мене в суд". Через кілька десятиліть цей же студент, прізвищем якого виявилося Сташинський, і став убивцею Степана Бандери.

В читальному залі влаштовано виставку книг «Батько наш Бандера!», запрошуємо до перегляду.

СЛАВА ГЕРОЯМ!!!

Привітання з Новим Роком

 

Щороку зима, мороз і сніг приносять найяскравіші та найтепліші свята – Новий рік і Різдво Христове. Нехай Новий рік стане для Вас казкою, здійснить усі мрії, принесе в сім’ї затишок і достаток!

Теплих вечорів, хороших книг і всього найкращого!

 

До 90-річчя від дня народження Григора Тютюнника

 

У своїх творах Тютюнник завжди працював над почуттями. У щоденнику писав: "Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені".

Зі своєю дружиною Тютюнник познайомився в університеті. Спочатку він спілкувався і писав тільки російською, але завдяки своїй дружині, він цілком і назавжди перейшов на українську мову. У них народилося двоє дітей – Михайло і Василь.

Тютюнника дуже не любили за прямоту. І коли почалося переслідування української інтелігенції в 1974 році, його занесли в чорний список для всіх видавництв. Його ім’я стало забороненим у будь-яких публікаціях. Сам письменник переживав це дуже складно, і говорив, що він писав тільки половину правди, а якщо б він написав всю, то його напевно вбили б.

Письменник не любив сидіти у великих містах. Тютюнник постійно подорожував по селах України, адже там можна було почути рідну мову.

Творча спадщина Григора Тютюнника невелика за обсягом − уміщується в одному томі на 600 сторінок. Це близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей та спогадів. Однак цінність літературної творчості була надзвичайно високою.

Григір Тютюнник покінчив життя самогубством 6 березня 1980 року.