Приурочено 102-ій річниці з дня створення ЗУНР

 

         16 жовтня 1918 року австрійський імператор Карл оголосив у Відні про перетворення Австро-Угорської імперії на федеративну державу. 18 жовтня українські депутати австрійського парламенту і Галицького та Буковинського сеймів сформували у Львові Українську Національну Раду. Наступного дня вона заявила про створення української держави у складі Буковини, Закарпаття і Галичини. Натомість у Кракові польські політики створили Польську ліквідаційну комісію, яка мала 1 листопада перебрати у Львові владу в австрійського намісника Галичини.
         30 жовтня намісник відмовився передати владу Українській Національній Раді, і наступного дня Рада та Український військовий комітет розпочали підготовку до повстання. О четвертій годині ранку 1 листопада півтори тисячі вояків і 60 старшин під командуванням сотника Дмитра Вітовського зайняли у Львові ратушу, вокзал, поштамт, банки і казарми, заарештували намісника та коменданта міста. Говорить львівський історик Микола Литвин:
         “Листопадовий зрив у Львові і проголошення ЗУНР показав і нашим сусідам, і всьому світові не тільки етнічну, але і державну присутність українців у Центрально-Східній Європі. Організатором перетворень став революційний парламент – Українська Національна Рада. Нова влада прагнула демократії, правопорядку”.
         Повстання виявилося майже безкровним – був поранений один поліцейський. На світанку вояки підняли над будівлями ратуші та намісництва українські прапори. О сьомій годині ранку Вітовський здав представнику Української Національної Ради Костю Левицькому рапорт про опанування Львовом. А 13 листопада був ухвалений тимчасовий Основний закон, за яким нова держава стала називатися Західно-Українською Народною Республікою. Говорить київський історик Ігор Гирич:
         “Листопадове повстання у Львові показало можливість українців у важкий час зорієнтуватися і організуватися краще, ніж та нація, яка, власне, до цього була найбільше готова. Це повстання показало, що при певній організації меншість може виявитися у більшості і опанувати ситуацію. І українцям це вдалося за дуже короткий термін. І те, що їм вдалося зробити 1 листопада, сьогодні може сприйматись як певне диво. І за це диво ми їм сьогодні повинні подякувати”.

        В читальному залі відділу розгорнуто книжкову виставку, приурочену до 102-річниці з дня створення ЗУНР. На виставку підібрані книги, що зосереджуються на окремих аспектах в історії ЗУНР, Листопадовому чину, злуки ЗУНР з Українською Народною Республікою тощо.

До річниці пам’яті масових розстрілів української інтелігенції в урочищі Сандармох.

    27 жовтня, згадують жертв масових розстрілів української інтелігенції в урочищі Сандармох. Від часів трагедії минуло 83 роки.

         Сталін у 1937–1938 роках запустив «Великий терор» – масштабну кампанію масових репресій та фізичного знищення реальних і потенційних політичних опонентів, ліквідації політичної, мистецької та наукової національної еліти, руйнування будь-яких традиційних ціннісних орієнтацій та зв’язків. Із виходом 5 серпня 1937 року постанови Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи» розпочалася наймасовіша «чистка» суспільства від так званих «ворогів народу».

         Одним з таких моторошних місць, де пролилася кров цвіту української нації є урочище Сандармох в Карелії РФ.

         Серед тисячі в'язнів соловецьких таборів  було більше 100 представників української інтелігенції. Серед них - Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Микола Куліш. Ці люди були одними з найяскравіших постатей тодішнього українського мистецтва, яке зараз називають "Розстріляне відродження".

         Загалом до ув'язнених так званого Соловецького етапу зараховують 1116 людей.  І лише п'ять вироків НКВС не виконала, оскільки один в'язень помер, а чотирьох етапували в інші місця. 

         В урочищі Сандармох, у 2004 році було встановлено гранітний пам’ятник у вигляді козацького хреста, на якому вигравійовано напис: «Убієнним синам України».

         З творами та історією розстріляних митців можна дізнатись з книг, які є у фондах бібліотеки. Також про долю «Розстріляного Відродження» йдеться в новій книзі Софії Андрухович «Амадока».

 

До ювілею Володимира Лиса

26 жовтня святкував свій 70-річний ювілей Володимир Савович Лис – відомий український письменник і журналіст. Довгий час він працював у редакціях багатьох газет, тому мав нагоду з перших вуст чути різні життєві історії. Саме завдяки цьому у творах читачі побачать правду життя, котра буває драматичною, трагічною, або ж щасливою. Сам автор про це пише так: «Та й світ надто щасливим не буває за своєю природою, от яка біда. Є білі смуги й смуги чорні. Є люди білих смуг, а є чорних, є просто смугасті».

У літературі Володимир Лис дебютував як драматург, п’ять його п’єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Як прозаїк заявив про себе 1985 року. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

Відомими стали такі книги автора, як «Іван і Чорна Пантера», «Обітниця», «Соло для Соломії», «Діва Млинища», «Романа», «Графиня» та інші.

Роман Володимира Лиса «Століття Якова» здобув перемогу у національному конкурсі «Коронація слова» у статусі «Найкращий роман десятиліття». За романом також знято історичний мінісеріал.

В читальному залі влаштовано книжкову виставку. Запрошуємо ознайомитись з творами автора,які є в фондах бібліотеки.

 

Майстер-клас від Анастасії Пальчак

 

Приємним сюрпризом до Всеукраїнського дня бібліотек став майстер-клас від юної майстрині Анастасії Пальчак,яка продемонструвала мистецтво декупажу і ознайомила з його виготовленням в домашніх умовах.

Щиро вдячні за подарунки і проведений час!!!

 

Презентація книги Анни Головач

 

      Робота бібліотеки це вже далеко не лише облік книг)) Це довірливі розмови і теплі обійми, це дегустація кави  і веселий сміх, це радість від неочікуваних подарунків і несподіваних зустрічей, це щоденна розмова про книги (а ще це проcто неймовірне тло для ваших світлин)… Бібліотека стає щодня чимось рідним, тим місцем до якого хочеться повернутись.

         В день святкування Всеукраїнського дня бібліотек  працівники вдячні за приємний подарунок від нашої краянки Анни Головач, за щемливі хвилини від почутої поезії, яка вразить кожного.