четвер, 31 жовтня 2019 р.

До 110-ої річниці від д.н. Б.І. Антонича


            В селі Новиця, що у Польщі, стоїть пам’ятний знак з меморіальною таблицею на честь Богдана Ігоря Антонича. Саме тут, в тогочасному Королівстві Галичини та Володимирії і народився поет. Був гімназистом, багато читав і з захопленням вчився — мабуть, саме так можна охарактеризувати ранні роки життя Антонича і початок його зацікавленості поезією. З книжок Антонич перечитав не лише українську класику, а й книги, що висувалися на Нобелівську премію з літератури, які того часу були доступні в польському перекладі. До того ж, він грав на скрипці, виступав на сцені, писав картини… 
        В університетські роки (а Антонич здобув ступінь магістра філософії) поет долучився до неформального студентського об’єднання тогочасного Львова — Гуртка студентів-україністів. Це була можливість розвитку української літератури в невигідних тодішніх умовах — у роки навчання Антонича в Львівському університеті майже не було українських викладачів, та й сам заклад носив ім’я польського короля Яна Казимира, бо Галичина була захоплена Польщею.
        Перші свої вірші Антонич друкував під псевдонімом Ігор Ігоренко — настільки йому імпонувало ім’я Ігор, хоч і хрещений він був Богданом. За свою творчість автор став лауреатом премії Львівського товариства письменників і журналістів ім. Івана Франка та літературної нагороди Українського католицького союзу. 
        Одружитися Антоничу так і не вдалося, але в поета була наречена — Ольга Олійник. Завдяки її спогадам багато відомо про його побутові звички, характер. Його поезія народжувалася разом із музикою — він ходив по кімнаті, наспівуючи мелодію, а потім з поодиноких наспіваних фраз компонував твір; і у вірші «Дім за зорею» митець підтверджує свою любов до музики: «Поки я тут, інстинктом чую це: співаю — тож існую». Ользі Олійник Антонич хотів, за її словами, присвятити видання збірки «Зелене євангеліє» — вже як своїй дружині; не встиг і посмертне видання у 1938 році, вийшло вже без присвяти.
        Помер поет у віці 28 років від давніх проблем — змалечку мав слабке серце, яке не витримало апендициту і запалення легень. Похований на Янівському цвинтарі у Львові; на його могилі, мов за пророцтвом самого поета, ростуть клени.
        Антонич мав вплив на андерґраундне мистецьке життя Львова 60-их — 70-их рр., коли про нього згадали після затяжного мовчання (з 1967 року про нього знову “забули” з посилки радянської влади — тепер на чергове двадцятиріччя).
        Цікавим був спосіб, у який він писав, адже зазвичай робив це дуже рано вранці, і потребував записати все відразу, бо інакше — досить швидко міг забути. В одній зі статей він сам розповідав про це так: «Найкраща пора писати для мене, це ранній ранок. Напівпробуджений, ще в ліжку складаю вірші. Тоді уява викликує образи небагато ріжні від сонних мрій, тоді маю дослівно враження, мовби мені хтось у сні нашіптував якісь дивні слова. Буджуся вже цілком, одягаюсь і записую якнайскоріше зложені в цей спосіб поезії. Так повсталі вірші здебільша не потребують згодом майже ніяких поправок і змін. Все на свому місці, нічого не можна переставити. В інших порах дня, при повній свідомості пишу на загал важко й багато виправляю» («Як розуміти поезію»). 
        До 110 річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича (1909–1937), українського поета, прозаїка, перекладача, літературознавця в читальному залі було проведено бібліографічний огляд  «Його душа у слово перейшла», влаштовано книжкову виставку.

середу, 23 жовтня 2019 р.

До святкування дня Захисника України та Покрови



    Саме 14 жовтня ми вже багато років відзначаємо свято Покрови Пресвятої Богородиці або Святої Покрови, яке для усіх православних є одним з найбільших релігійних свят осені. Українцям здавна була притаманна особлива любов, шанування і благоговіння перед святою Богородицею. Адже своїми молитвами вона покриває нас від зла і завжди готова розпростерти Свій Покров над кожним з нас. Їй відомі всі наші потреби й турботи, радощі і печалі. Саме з її покровом і заступництвом всі ми пов’язуємо усі свої надії.
         Цей день також було проголошено Днем Українського козацтва. Для козаків свято Покрови було найбільшим значущим святом, вони вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Історія українського козацтва – це одна з найвеличніших сторінок життя українського народу. В найтяжчі часи іноземного поневолення козацтво виступало справжнім захисником рідної землі, оборонцем віри, моралі та державницьких традицій України. Впродовж століть могутнє козацьке братство здійснювало вплив на європейську історію. Саме з козацького роду вийшли відомі всьому світу діячі національного відродження України. Й нині сотні тисяч нащадків козаків розвивають кращі традиції своїх предків, котрі є для них взірцем доблесті, шляхетності, відданості Вітчизні.
         В житті часто спостерігаємо, як сьогодення перекликається зі старовиною, адже ми повинні бути гідними спадкоємцями духовних цінностей і продовжувачами багатих традицій і славних справ предків.
         Саме тому День захисника України ми відзначаємо 14 жовтня, як символ нерозривного зв’язку всіх поколінь захисників України, як пам’ять про тих, хто в різний час захищав нашу землю від ворога і охороняє її зараз, коли на східних територіях України йде боротьба за її незалежність і суверенітет.
         В читальному залі бібліотеки влаштовано розгорнуту книжкову виставку тематичної літератури, а також продемонстровано слайдову презентацію в районному Палаці культури.

вівторок, 22 жовтня 2019 р.

До Всеукраїнського дня бібліотек


     30 вересня — найчитальніший день року, адже у 1998 році Президент України підписав Указ, яким затвердив Всеукраїнський день бібліотек.
         У цей день вітання з професійним святом приймають бібліотекарі — провідники у світ знань, казок, подорожей, фантастики, наукових відкриттів. Їм відомі секрети класифікації книг, складання бібліографічних довідників та каталогів.
         Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. У них працює понад 52 870 співробітників, а послугами книгосховищ користуються більше 17 мільйонів 490 тисяч читачів.
         Безсумнівно, зараз можна завантажити й купити практично будь-яку книгу, але! По-перше, усіх книг не купиш, а в бібліотеці їх можна взяти абсолютно безкоштовно. А по-друге, в бібліотеці є особлива, чарівна «книжкова» атмосфера, яка об’єднує однодумців.
     В читальному залі на протязі тижня була влаштована розгорнута книжкова виставка «Книжковий калейдоскоп». Також 30 вересня працівники бібліотеки влаштували виставку під відкритим небом, кожен хто проходив мав змогу ознайомитись з новинками книжкового фонду.





Прихильники