До 120-річчя від дня народження Катерини Білокур

 

"Коли дивишся на картини Катерини Білокур, відчуваєш, що кожна її квіточка, кожен штрих — це наше, українське. Як вона могла придумати цей космос?

Для того, щоб створити це, треба було чимось пожертвувати. Вона пожертвувала своїм особистим жіночим щастям.

Але коли дивишся на її картини, тут все є — і жіноче щастя, і все те, що вона не відчула у реальному житті. Коли вона малювала кожен сантиметр свого твору, вона молилась, співала, жила в цей момент.

Вона стільки "начаклувала" в своїх картинах, що ми все життя будемо це розгадувати. Тому її справжня біографія — це картини", - вважає Олександр Білозуб, головний художник  Національної  оперети України.

Згадуючи ім’я великої українки Катерини Білокур, пам’ять якої вшановують цього року з нагоди її 120- річчя, здебільшого цитують слова Пабло Пікассо, який був вражений творами невідомої української жінки і наголосив, що якби у Франції народилася така художниця, то про неї заговорив би увесь світ.

Творчість українського самородка із села Богданівка (нині Київської області Яготинського району), яка народилась 7 грудня 1900 року, в День святої Катерини — це окреме, унікальне явище української культури, її обличчя, її душа, її ікона.

Бажання малювати у Катерини було з раннього дитинства. Мальовані стіни, призьби, вишивки, природа навколо - все це давало поштовх до творчості. Вона була самоучкою - навчилася сама читати і писати, тому що її не віддали в школу.

В селі в ці часи діяв принцип: жіноча робота - це копати, садити, вирощувати, вийти заміж, прати, вишивати рушники і сорочки, ростити дітей. Все інше нісенітниця і не правильно.

Катерина Білокур - не тільки художниця, але і письменниця. Цей її талант став відомий завдяки мистецтвознавцю Миколі Кагарлицькому. Він видав її листи у двох книгах. Писала Катерина багатьом відомим людям - художникам, мистецтвознавцям, письменникам, зокрема, Максиму Рильському і його дружині. Кожен її лист - це як маленький філософський твір. Правда, не любила знаків пунктуації, тому що добре не знала, як розставляти коми і крапки.

Творчість художниці з належить до найкращих надбань української культури ХХ століття, вона стала предметом вивчення й дослідження мистецтвознавців. У Яготинському історично-краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з її живописною та графічною спадщиною, а в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві є великий «білокурівський» зал, в якому зібрано найкращі її творіння. Композитор Леся Дичко в 1983 році створила балет «Катерина Білокур», поставлено одноіменний телеспектакль (1980), документальний фільм «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986) та художній двосерійний фільм «Буйна» (1989).

В читальному залі проведено інформаційну годину «Нев’янучі квіти Катерини Білокур».

    Пам’яті мільйонів українських селян, убієнних голодом 1932–1933 рр., пам’яті ненароджених поколінь українців, пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після найтрагічніших подій в українській історії і однієї з найбільших трагедій в історії людства ХХ ст. присвячено тисячі публікацій, сотні книг, спогадів, десятки унікальних фотовиставок і фільмів.

              В читальному залі бібліотеки  експонується книжкова виставка пам’яті «Голод — це не війна. Голод — це жива смерть».

              На виставці представлені документи, публікації про геноцид української нації, художні книги, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.

Нові книги

Минулого року саме в останніх числах листопада ми познайомились з фантастичними людьми Марічкою Паплаускайте та Ігорем Балинським.

Приємностями вони ділились завжди, але їхній неочікуваний сюрприз геть нас ошелешив. "Таємним" помічником був о.Ігор Федоришин (за що йому безмежно вдячні).

Три коробки з книгами просто неймовірні!

Щиро дякуємо кожному причетному!!! Адже в такий складний час доброта людей гріє душу.

 

До Дня Гідності та Свободи

     Щороку 21 листопада в нашій країні відзначають День Гідності та Свободи, встановлений Указом Президента України Петра Порошенка у 2014. Цього дня українці віддають шану патріотизму й мужності громадян, що стали учасниками Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013–2014 років, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

         Для відзначення Дня Гідності та Свободи в читальному залі облаштована розгорнута книжково-ілюстративна виставка: «Україна — територія Гідності і Свободи».

 

 

Талановиті краяни

Мої коралі, мої перли,

Мої на ниточку нанизані вірші.

Мої розсипані думки між вами,

Хороші, милі, добрі читачі.

                                                 Галина Яцишин

        Поезія цієї чарівної жінки нікого не залишає байдужим. Варто лише послухати. Наповнені щирістю, любов’ю до всього.

        Щиро вдячні авторці, Галині Яцишин, за подаровану збірку, яка буде доступною для користувачів бібліотеки.

        Віримо, що поетичних збірок ще буде багато, чого щиро бажаємо авторці !!!

 

До дня української писемності та мови

 

        Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. Офіційним святом цей день став у 1997 році.

         Дата 9 листопада припадає і на вшанування пам’яті Нестора Літописця, адже, за інформацією  вчених, саме з його праць починається українська мова.

         Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна.

         В читальному залі влаштовано книжкову виставку «Рід на мові тримається».

         Варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона наша рідна !!!

Приурочено 102-ій річниці з дня створення ЗУНР

 

         16 жовтня 1918 року австрійський імператор Карл оголосив у Відні про перетворення Австро-Угорської імперії на федеративну державу. 18 жовтня українські депутати австрійського парламенту і Галицького та Буковинського сеймів сформували у Львові Українську Національну Раду. Наступного дня вона заявила про створення української держави у складі Буковини, Закарпаття і Галичини. Натомість у Кракові польські політики створили Польську ліквідаційну комісію, яка мала 1 листопада перебрати у Львові владу в австрійського намісника Галичини.
         30 жовтня намісник відмовився передати владу Українській Національній Раді, і наступного дня Рада та Український військовий комітет розпочали підготовку до повстання. О четвертій годині ранку 1 листопада півтори тисячі вояків і 60 старшин під командуванням сотника Дмитра Вітовського зайняли у Львові ратушу, вокзал, поштамт, банки і казарми, заарештували намісника та коменданта міста. Говорить львівський історик Микола Литвин:
         “Листопадовий зрив у Львові і проголошення ЗУНР показав і нашим сусідам, і всьому світові не тільки етнічну, але і державну присутність українців у Центрально-Східній Європі. Організатором перетворень став революційний парламент – Українська Національна Рада. Нова влада прагнула демократії, правопорядку”.
         Повстання виявилося майже безкровним – був поранений один поліцейський. На світанку вояки підняли над будівлями ратуші та намісництва українські прапори. О сьомій годині ранку Вітовський здав представнику Української Національної Ради Костю Левицькому рапорт про опанування Львовом. А 13 листопада був ухвалений тимчасовий Основний закон, за яким нова держава стала називатися Західно-Українською Народною Республікою. Говорить київський історик Ігор Гирич:
         “Листопадове повстання у Львові показало можливість українців у важкий час зорієнтуватися і організуватися краще, ніж та нація, яка, власне, до цього була найбільше готова. Це повстання показало, що при певній організації меншість може виявитися у більшості і опанувати ситуацію. І українцям це вдалося за дуже короткий термін. І те, що їм вдалося зробити 1 листопада, сьогодні може сприйматись як певне диво. І за це диво ми їм сьогодні повинні подякувати”.

        В читальному залі відділу розгорнуто книжкову виставку, приурочену до 102-річниці з дня створення ЗУНР. На виставку підібрані книги, що зосереджуються на окремих аспектах в історії ЗУНР, Листопадовому чину, злуки ЗУНР з Українською Народною Республікою тощо.