Конференція до 1025-річчя хрещення Руси-України

    25 липня у читальному залі центральної районної бібліотеки відбулася конференція з нагоди відзначення 1025-річчя хрещення Київської Русі за участю релігійних організацій, депутатів рад усіх рівнів, представників політичних партій, громадських організацій, освітніх та культурно-освітніх установ, громадськості. Учасників заходу привітала заступник голови райдержадміністрації С.Тимура. Отець УГКЦ Володимир Шуляр провів короткий історичний екскурс в історію хрещення Русі. Ведучі конференції розказали присутнім історію хрещення рівноапостольного князя Володимира. Юна бандуристка В.Полиняк виконала пісню «Радуйся, Маріє», а дует у складі Л.Турко та Н.Гладиш подарували присутнім пісні «Вишиваночки» та «Зійде пісенька моя». Місцевий поет Іван Гончар прочитав свої поезії. Працівниками бібліотеки було організовано виставку літератури «1025 років хрещення Руси-України». Усі учасники конференції отримали у подарунок пам’ятні іконки.

Галина Дзьоба

Галина Дзьоба народилася 7 травня 1993 року в м. Монастриська . В 2009 році із золотою медаллю закінчила місцеву школу. Навчається на філологічному факультеті Прикарпатського університету імені Василя Стефаника  в м.Івано-Франківськ. Перший  вірш написала коли їй було шість років. Друкувалась у районному часописі.

 «Червоне (в) «Мерло» -  перша збірка поетеси. Кожен її поетичний рядок пронизаний глибоким ліризмом, поетичним чуттям, романтичною благородністю, прагненням пізнати себе у навколишньому світі.

У ліриці Галини Дзьоби проявляеться інтимне, звабливе; голосно звучить тривога і біль за долю Вітчизни; відчувається прагнення пізнати себе у світі; розкривається глибока задумка над законами Вічності.

Завдяки творчості Галини в літературу влилась нова сила, здатна досягти найоригінальніших форм, засвітити в душі читача інтерес до тієї неповторності, яка «позолочена болем», і народжується там, де «Бог малює світанок променем».

***

Душа моя, замріяна, закохана

у тихий плач фіалкових дощів!

Дивися: ніч іде трьома дорога.

Позич хоч іскру сонця для свічі.

Душе розбита, загнана, зневірена!

Чого мовчиш, зриваючись на крик?

Рясніє небо журавлями сірими.

Зітхає день, згасаючи навік…

Позич хоч іскру! Хоч єдину іскорку!

Одну-єдину, чуєш? Не мовчи!

Запалимо від неї зорі-блискітки.

І нам не буде страшно уночі.