29 січня 1918 року
назва невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії
Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже
протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за
свободу та незалежність.
Тоді на захист молодої Української
Республіки виступили 300 зовсім юних добровольців з числа студентів київських
вузів та бійців вільного козацтва. Це був цвіт тодішньої української
патріотичної молоді, цвіт молодої нації.
Брудні ешелони завезли їх під станцією
Крути, за котрою ховалося те невідоме, що несло із собою трагічний бій, бій,
який став символом для української молоді всіх поколінь. Напевно, в останню
передкрутянську ніч не один із них згадував обличчя своїх рідних і близьких,
своєї дівчини, до якої відчув першу юнацьку любов. Але у душі й серці понад усе
вирізьблювались сім літер — Україна. Ця віра надихала піднятися проти у
двадцять разів сильнішого ворога, досвідченішого у боях, а після трагічного бою
дала сили недобитим і пораненим не просити милості, а геройськи, у муках і
стражданнях умирати.
В читальному залі 29 січня відбувся вечір-реквієм з учнями місцевої школи, працівниками
палацу культури. Влаштовано книжкову виставку, під час заходу продемонстровано
слайдову презентацію.
