Забуті образи міста

Монастириська – невелике місто (населення близько 6000 жителів) та районний центр Тернопільської області. Раніше  поселення називалося Підгороднє та Монастирища. Сучасна назва (звучить у множині) є результатом полонізації, за таким же принципом виникла назва, наприклад, Мостиськ на Львівщині. Назва Підгороднє свідчить про розташування містечка біля підніжжя гори. Теперішнє найменування Монастириська пояснює легенда. Один із князів привіз з походу на половців дівчину незрівнянної краси та палко в неї закохався. Однак юнка не змогла жити в полоні, попри увагу з боку князя, розкоші і багатства. Засумувавши дівчина пішла на гору, де й перетворилась на відьму. Згорьований князь від того постригся в монахи, його ж удільне містечко відтоді почали називати Монастирищем. Міський статус Монастириська мають з 1454 р.

                  Як містечко Монастириська почало розвиватися ще за часів Русі. Тоді вони лежали на так званому Чорному Шляху, що сприяло торгівлі і ремеслам.

                  За часів Середньовіччя Монастирські переходили з рук одних дідичів до рук інших. Певний час ним володіли представники відомої родини Бучацьких. Під  1454 р. в письмових джерелах вперше згадується в містечку замок. З отриманням Монастириськом Магдебурзького права тут почали проводитися щотижневі торги, а декілька разів на рік ярмарки. За цей час місто зазнавало неодноразово нападів татар. В 1578 р. замок і всі міські будівлі  були повністю зруйновані.

                  Лише в 1600 р. містянам вдалося відбудувати місто та замок. Остаточно татарські набіги на цю частину Поділля припинилися після 1698 р. У 1780 р. поруч із замком Людвіка з Любомирських Потоцька побудувала магнатський палац.

                  За часів Австро-Угорської імперії Монастириська входили до Станиславівського циркулу. Тодішнім власником міста італійцем Каролем Бако де Гетте в 1797 р. була побудована тютюнова фабрика. В 1812 р. її перенесено до Снятина на Покутті. Після того, як попит на тютюнову продукцію місцевого виробництва зріс, виготовлення цигарок в Монастириськах відновилось. Впродовж всього  ХІХ та початку ХХ ст. фабрика активно розвивалась. На окрему увагу заслуговує система господарювання на підприємстві. Наприклад, тут було запроваджено щось на зразок пенсійного забезпечення тих робітників, що не могли більше працювати.

                  Окрім тютюнової фабрики на початку ХХ ст. в Монастириськах працював лісопильний завод та цегельня. За польських часів місто нарешті було забруковане, активізувалось культурне і спортивне життя.

                  За часів СРСР Монастириська розширились завдяки приєднанню сіл Фільварки, Березівка та Дубовиця. Зараз з промислових підприємств працює завод будівельних матеріалів та молокозавод, виробництво сигарет на ВАТ «Українська тютюнова компанія» тимчасово призупинено.

                  З архітектурних пам’яток найбільший інтерес представляє римо-католицький храм. Побудований він був 1727 р. представниками родини Потоцьких. Попри те, що радянська влада використовувала святиню не за призначенням, все ж на ньому вціліли меморіальні дошки польським поетам, встановлені на рубежі ХІХ-ХХ ст. В містечку зберігся один з найбільших католицьких цвинтарів Тернопілля.

                  Інтерес представляє забудова самого містечка, особливо площі Ринок і прилеглих вуличок.

                 

З давніх-давен людина намагалась зобразити якимось чином кращі моменти свого життя. Це намагання привело до того, що на світі з’явилося таке мистецтво як фотографія.

Можна з упевненістю сказати, що фотографія – це справжнє мистецтво, яке має свої тонкощі та секрети. Її сміливо можна поставити поряд з такими видами мистецтва, як музика та живопис.

            В читальному залі влаштована фотовиставка «Забуті образи міста». Мабуть, кожен в старій фотографії впізнає  ту споруду, яка знайома з дитинства.