До Дня Гідності та Свободи

     Щороку 21 листопада в нашій країні відзначають День Гідності та Свободи, встановлений Указом Президента України Петра Порошенка у 2014. Цього дня українці віддають шану патріотизму й мужності громадян, що стали учасниками Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013–2014 років, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

         Для відзначення Дня Гідності та Свободи в читальному залі облаштована розгорнута книжково-ілюстративна виставка: «Україна — територія Гідності і Свободи».

 

 

Талановиті краяни

Мої коралі, мої перли,

Мої на ниточку нанизані вірші.

Мої розсипані думки між вами,

Хороші, милі, добрі читачі.

                                                 Галина Яцишин

        Поезія цієї чарівної жінки нікого не залишає байдужим. Варто лише послухати. Наповнені щирістю, любов’ю до всього.

        Щиро вдячні авторці, Галині Яцишин, за подаровану збірку, яка буде доступною для користувачів бібліотеки.

        Віримо, що поетичних збірок ще буде багато, чого щиро бажаємо авторці !!!

 

До дня української писемності та мови

 

        Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. Офіційним святом цей день став у 1997 році.

         Дата 9 листопада припадає і на вшанування пам’яті Нестора Літописця, адже, за інформацією  вчених, саме з його праць починається українська мова.

         Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна.

         В читальному залі влаштовано книжкову виставку «Рід на мові тримається».

         Варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона наша рідна !!!

Приурочено 102-ій річниці з дня створення ЗУНР

 

         16 жовтня 1918 року австрійський імператор Карл оголосив у Відні про перетворення Австро-Угорської імперії на федеративну державу. 18 жовтня українські депутати австрійського парламенту і Галицького та Буковинського сеймів сформували у Львові Українську Національну Раду. Наступного дня вона заявила про створення української держави у складі Буковини, Закарпаття і Галичини. Натомість у Кракові польські політики створили Польську ліквідаційну комісію, яка мала 1 листопада перебрати у Львові владу в австрійського намісника Галичини.
         30 жовтня намісник відмовився передати владу Українській Національній Раді, і наступного дня Рада та Український військовий комітет розпочали підготовку до повстання. О четвертій годині ранку 1 листопада півтори тисячі вояків і 60 старшин під командуванням сотника Дмитра Вітовського зайняли у Львові ратушу, вокзал, поштамт, банки і казарми, заарештували намісника та коменданта міста. Говорить львівський історик Микола Литвин:
         “Листопадовий зрив у Львові і проголошення ЗУНР показав і нашим сусідам, і всьому світові не тільки етнічну, але і державну присутність українців у Центрально-Східній Європі. Організатором перетворень став революційний парламент – Українська Національна Рада. Нова влада прагнула демократії, правопорядку”.
         Повстання виявилося майже безкровним – був поранений один поліцейський. На світанку вояки підняли над будівлями ратуші та намісництва українські прапори. О сьомій годині ранку Вітовський здав представнику Української Національної Ради Костю Левицькому рапорт про опанування Львовом. А 13 листопада був ухвалений тимчасовий Основний закон, за яким нова держава стала називатися Західно-Українською Народною Республікою. Говорить київський історик Ігор Гирич:
         “Листопадове повстання у Львові показало можливість українців у важкий час зорієнтуватися і організуватися краще, ніж та нація, яка, власне, до цього була найбільше готова. Це повстання показало, що при певній організації меншість може виявитися у більшості і опанувати ситуацію. І українцям це вдалося за дуже короткий термін. І те, що їм вдалося зробити 1 листопада, сьогодні може сприйматись як певне диво. І за це диво ми їм сьогодні повинні подякувати”.

        В читальному залі відділу розгорнуто книжкову виставку, приурочену до 102-річниці з дня створення ЗУНР. На виставку підібрані книги, що зосереджуються на окремих аспектах в історії ЗУНР, Листопадовому чину, злуки ЗУНР з Українською Народною Республікою тощо.

До річниці пам’яті масових розстрілів української інтелігенції в урочищі Сандармох.

    27 жовтня, згадують жертв масових розстрілів української інтелігенції в урочищі Сандармох. Від часів трагедії минуло 83 роки.

         Сталін у 1937–1938 роках запустив «Великий терор» – масштабну кампанію масових репресій та фізичного знищення реальних і потенційних політичних опонентів, ліквідації політичної, мистецької та наукової національної еліти, руйнування будь-яких традиційних ціннісних орієнтацій та зв’язків. Із виходом 5 серпня 1937 року постанови Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи» розпочалася наймасовіша «чистка» суспільства від так званих «ворогів народу».

         Одним з таких моторошних місць, де пролилася кров цвіту української нації є урочище Сандармох в Карелії РФ.

         Серед тисячі в'язнів соловецьких таборів  було більше 100 представників української інтелігенції. Серед них - Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Микола Куліш. Ці люди були одними з найяскравіших постатей тодішнього українського мистецтва, яке зараз називають "Розстріляне відродження".

         Загалом до ув'язнених так званого Соловецького етапу зараховують 1116 людей.  І лише п'ять вироків НКВС не виконала, оскільки один в'язень помер, а чотирьох етапували в інші місця. 

         В урочищі Сандармох, у 2004 році було встановлено гранітний пам’ятник у вигляді козацького хреста, на якому вигравійовано напис: «Убієнним синам України».

         З творами та історією розстріляних митців можна дізнатись з книг, які є у фондах бібліотеки. Також про долю «Розстріляного Відродження» йдеться в новій книзі Софії Андрухович «Амадока».