Травень - День героїв України

Герої, яких треба пам’ятати

      Це свято повертається до нас із забуття, як і багато забутих дат та імен. Цей день присвячений вшануванню пам’яті видатних постатей України – Миколи Міхновського, Симона Петлюри та Євгена Коновальця. Усі вони при різних обставинах у травневі дні  загинули від рук більшовицьких загарбників.

Їх герохїчний чин продовжили Степан Бандера, Ярослав Стецько, Роман Шухевич, Висиль Стус і десятки тисяч знаних і незнаних Героїв України. Саме  з їх самопожертви, подвижництва  постала Україна.

Хай же вічно буде слава Героям, які поклали своє життя на жертовник нації.

 Хвилиною мовчання, покладанням квітів та проведенням уроку-реквієму  - було вшановано героїчне минуле славних синів України.

У День Героїв ми відчуваємо духовну єдність з нашим історичним минулим. Княжими часами, козацтвом, гайдамаччиною, січовими стрільцями, героями Крут та Базару, героїчнию боротьбою ОУН-УПА, дивізією «Галичина» і всіма, хто змагався за волю України.

Вічна слава і незабутня пам’ять українських Героям!

Ми пам’ятаємо Вас, наші герої!
Ми  принесемо  конвалій на весні,
і чорнобривців літньою порою,
калини кетяг у осінні дні.

Ми Вам  залишим  яблучко на Спаса,
і крашанку у Великодній час.
    Щоб поминальна свічка не загасла,
завжди ми пам’ятаємо  про Вас.

"Остапе,Ви як і Гнатюк"

« Остапе,Ви як і Гнатюк,

Зерно добра в серцях ростили,

Себе Ви людям присвятили,

Хай Бог за це дає вам сили »

В.Вихрущ  «Лет років»

В центральній районній бібліотеці відбулась зустріч з заслуженим працівником культури України,лауреатом всеукраїнських премій імені Павла Чубинського, Володимира Гнатюка, братів Богдана та Левка Лепких Остапом Степановичем Черемшинським.

Остап Степанович нагороджений орденом «За заслуги» III ступені, є незмінним завідувачем Велеснівського етнографічно-меморіального музею В.Гнатюка, який вперше відкрив свої двері для відвідувачів 1 вересня 1968 року.

Підготував та опублікував понад 1000 статей про В.Гнатюка та його музей, він співавтор чотирьох видань нарису-путівника «Етнографічний меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі». Учасник ювілейних наукових та міжнародних конференцій у Велесневі, Монастириськах, Тернополі, Львові, Ужгороді, Києві, Пряшеві, Свиднику (Словаччина).

На літературно-музичному вечорі Остап Степанович, як феноменально ретельний збирач і популяризатор творчості односельця, ознайомив всіх присутніх с життям і творчим шляхом письменника, етнографа, фольклориста, мовознавця, літературознавця, перекладача, мистецтвознавця, громадсько-культурного діяча Володимира Гнатюка.

На вічному шляху до Шевченка

Творчий шлях Шевченка надзвичайно великий. Його поезія – могутня, пісенно-народна, грандіозно велична. До 199-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка із незмінною любов’ю звертаємося до літературно-мистецької спадщини великого сина України.

В бібліотеці влаштовано постійно діючу розгорнуту книжкову виставку «Кобзарем його ми звемо», проходять шевченківські читання. Спільно з музичною школою бібліотека взяла участь у проведенні літературно-музичної композиції «Шевченко і музика». Проведено огляд літератури «Поетичне слово Кобзаря».

Поезії Шевченка у своїй більшості стали народними піснями, музику яким давав сам український народ.

Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. ' Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били

із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і  для нас, українців, Тарас Шевченко.

                                    Іван ФРАНКО

Духовний скарб нації

21 лютого Міжнародний день рідної мови

Це – матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини…

О мово вкраїнська!..Хто любить її,

Той любить мою Україну.

                               Сосюра В.

Мова – це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен у першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб – мова.

В читальному залі відбулося свято рідної мови «Духовний скарб нації» для учнів 11 класу.

 Учні також ознайомилися з розгорнутою книжковою виставкою

 Саме ми, заради прийдешніх поколінь повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Любімо свою рідну мову бо з нею майбутнє України.