До міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту

 

щоб свідчити мушу вціліти не вижити ні

вціліти це інше ніж вижити голосу ради

бо вижити в цій перепроклятій богом війні

подібно до зради і вдруге до смертної зради »

                 Маріанна Кіяновська

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначається  у світі 27 січня. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

        Приєднуємося до всесвітньої скорботи.

До дня Соборності України

        День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Акт Злуки став уособленням мрії українського народу про соборну національну державу та  етнічної єдності.

Урочиста акція святкування й проголошення Акту Злуки відбулася 22 січня 1919 р. на Софіївській площі біля собору. На майдані зібралися тисячі мешканців столиці, військові частини та духовенство Української православної церкви.

22 січня 1919 року ідея соборності українських земель набула державного статусу. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню залишків ідей федералізму в ментальності національної політичної еліти.

В читальному залі влаштовано книжкову виставку «Зꞌєднаєм весь великий нарід свій…» на якій представлені видання, які висвітлюють сторінки української історії, національно-визвольних процесів початку ХХ століття, видання про відомих громадських, політичних і військових діячів.

Памꞌятай історію!

Ніч з 19 на 20 січня 2014 року увійшла в історію України як "Криваве Водохреще". Мирна акція, яка зібралася у відповідь на ухвалення диктаторських "законів 16 січня", переросла тоді на жорстке протистояння між протестувальниками та силовиками

Після Народного віче на Майдані Незалежності частина учасників протесту, зокрема представників "Правого сектора", обурені "законами 16 січня" і виступом опозиції, вирушили до Верховної Ради.

Дорогу їм перекрив "Беркут", який загородився автобусами й вантажівками біля входу на стадіон "Динамо". Під час зіткнень один з автобусів перейшов під контроль протестувальників – він послужив їм тараном

Після декількох спроб прорвати кордон у протестувальників полетіли світлошумові гранати й гумові кулі, силовики застосували сльозогінний газ. Крім того, вони весь час поливали людей водою з водометів, що за мінусової температури забороняється законом. У відповідь їм скандували "Водохреще!" (звідси назва подій – "Криваве Водохреще"). 19 січня 2014 року в Києві було близько 7-10 градусів морозу – вулиця Грушевського перетворилася на суцільну ковзанку.

Памꞌятай історію!

Вітання

 

Щиро вітаємо всіх зі святами!

Хай кожен з днів буде наповнений теплом,радістю і хорошим настроєм!

Хочеться всім побажати, щоб у цьому році з нами сталося те чудо, про який ми всі мріємо. Хоч у кожного воно своє, але воно обов’язково найнеобхідніше і найважливіше.

В читальному залі влаштовано книжкову виставку «З Різдвом Христовим, Україно!».

 

До 120-річчя від дня народження Катерини Білокур

 

"Коли дивишся на картини Катерини Білокур, відчуваєш, що кожна її квіточка, кожен штрих — це наше, українське. Як вона могла придумати цей космос?

Для того, щоб створити це, треба було чимось пожертвувати. Вона пожертвувала своїм особистим жіночим щастям.

Але коли дивишся на її картини, тут все є — і жіноче щастя, і все те, що вона не відчула у реальному житті. Коли вона малювала кожен сантиметр свого твору, вона молилась, співала, жила в цей момент.

Вона стільки "начаклувала" в своїх картинах, що ми все життя будемо це розгадувати. Тому її справжня біографія — це картини", - вважає Олександр Білозуб, головний художник  Національної  оперети України.

Згадуючи ім’я великої українки Катерини Білокур, пам’ять якої вшановують цього року з нагоди її 120- річчя, здебільшого цитують слова Пабло Пікассо, який був вражений творами невідомої української жінки і наголосив, що якби у Франції народилася така художниця, то про неї заговорив би увесь світ.

Творчість українського самородка із села Богданівка (нині Київської області Яготинського району), яка народилась 7 грудня 1900 року, в День святої Катерини — це окреме, унікальне явище української культури, її обличчя, її душа, її ікона.

Бажання малювати у Катерини було з раннього дитинства. Мальовані стіни, призьби, вишивки, природа навколо - все це давало поштовх до творчості. Вона була самоучкою - навчилася сама читати і писати, тому що її не віддали в школу.

В селі в ці часи діяв принцип: жіноча робота - це копати, садити, вирощувати, вийти заміж, прати, вишивати рушники і сорочки, ростити дітей. Все інше нісенітниця і не правильно.

Катерина Білокур - не тільки художниця, але і письменниця. Цей її талант став відомий завдяки мистецтвознавцю Миколі Кагарлицькому. Він видав її листи у двох книгах. Писала Катерина багатьом відомим людям - художникам, мистецтвознавцям, письменникам, зокрема, Максиму Рильському і його дружині. Кожен її лист - це як маленький філософський твір. Правда, не любила знаків пунктуації, тому що добре не знала, як розставляти коми і крапки.

Творчість художниці з належить до найкращих надбань української культури ХХ століття, вона стала предметом вивчення й дослідження мистецтвознавців. У Яготинському історично-краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з її живописною та графічною спадщиною, а в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві є великий «білокурівський» зал, в якому зібрано найкращі її творіння. Композитор Леся Дичко в 1983 році створила балет «Катерина Білокур», поставлено одноіменний телеспектакль (1980), документальний фільм «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986) та художній двосерійний фільм «Буйна» (1989).

В читальному залі проведено інформаційну годину «Нев’янучі квіти Катерини Білокур».

    Пам’яті мільйонів українських селян, убієнних голодом 1932–1933 рр., пам’яті ненароджених поколінь українців, пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після найтрагічніших подій в українській історії і однієї з найбільших трагедій в історії людства ХХ ст. присвячено тисячі публікацій, сотні книг, спогадів, десятки унікальних фотовиставок і фільмів.

              В читальному залі бібліотеки  експонується книжкова виставка пам’яті «Голод — це не війна. Голод — це жива смерть».

              На виставці представлені документи, публікації про геноцид української нації, художні книги, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.

Нові книги

Минулого року саме в останніх числах листопада ми познайомились з фантастичними людьми Марічкою Паплаускайте та Ігорем Балинським.

Приємностями вони ділились завжди, але їхній неочікуваний сюрприз геть нас ошелешив. "Таємним" помічником був о.Ігор Федоришин (за що йому безмежно вдячні).

Три коробки з книгами просто неймовірні!

Щиро дякуємо кожному причетному!!! Адже в такий складний час доброта людей гріє душу.