Осінь на книжковій полиці

                           А жінка буває на осінь так схожа:

                           То тиха й привітна, а то й непогожа.

                           То скропить сльозою, то сонцем засвітить.

                           То прагне зими, то вертається в літо.

                           А жінка, як осінь, плодами багата.

                           На ніжність, добро, материнство і святість.

                           Як вересень тихий, зігріє душею,

                           Не страшно морозу чекати із нею.

                           А жінка буває тривожна як осінь.

                           То дихає вітром, то ласки попросить,

                           То болю завдасть, а то вигоїть рани,

                           Листочком у світ полетить за коханим.

                           А осінь в природі – це завжди, як диво,

                           Так само і жінка: буває вродлива.

                           Буває примхлива, буває зрадлива…

                           Нехай тільки кожна з них буде щаслива.

                           Промінь сонця запалить ранкову росу,

                           І заграє, вона, забринить веселково.

                           Скільки мовлено вже про одвічну красу,

                           Тільки я про жіночу скажу своє слово.

                           Ніжний погляд і довга русява коса

                           Та смаглявого личка привабна родзинка…

                           І, хоч кажуть, що світ порятує краса.

                           Та врятує його тільки жінка

                                                                       Ліна Костенко    

До Дня Незалежності

 

На відзнаку Дня Державного Прапора України та з нагоди Дня Незалежності України в читальному залі підготовлено книжкову виставку.

         Експозиція містить наукові, науково-популярні, довідкові та художні видання, які висвітлюють розвиток української нації та державності, формування національної ідеї, розбудову незалежної, демократичної Української держави, боротьбу за збереження національної культури і української мови, історію українського національного прапора.

         Незалежність країни – це і наша особиста незалежність, а також можливості для того, щоб самим будувати розвинене забезпечене громадянське суспільство. Інакше народ не зможе бути по-справжньому вільним і незалежним. День незалежності – не лише державне свято, але й особисте свято кожного з нас. Бо тільки у самодостатності та достатку кожного громадянина полягає сила і незалежність держави. І про це треба пам’ятати. А ще треба пам’ятати, що саме від нашої діяльності, способу життя, способу мислення залежить якою буде Україна.

До депортації лемків з етнічних земель

      Виступаючи на одній із перших присвячених повоєнним депортаціям українців із Польщі наукових конференцій, львівський історик Степан Макарчук окреслив свою доповідь так: «Згуба Лемківщини як злочин проти українського народу». Точність і глибину цієї думки можна оцінити лише після занурення в цікаву і трагічну історію лемків – української етнографічної групи, яка жила на обох схилах Бескиду поміж річками Ославою на сході та Попрадом на заході.

         З нагоди відзначення фестивалю «Дзвони Лемківщини» (який відбувся в геть незвичному форматі) в читальному залі влаштовано розгорнуту ілюстровану виставку книг, а також речей з життя і побуту лемків.

До 155-річчя Андрея Шептицького

         29 липня в Україні та світі вшановують 155-річчя від дня народження митрополита Андрея Шептицького (1865–1944 роки життя). 44 роки він очолював Греко-католицьку церкву.

         865 народився Андрей Шептицький, видатний український церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Української греко-католицької церкви.

         Роман Марія Александр Шептицький (таке ім’я він отримав при хрещенні) походив зі стародавнього русинського роду. Початкову освіту здобув вдома. Навчався в гімназії у Кракові, в університеті у Вроцлаві, в колегії єзуїтів у Хирові. У 1888 Шептицький вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, де склав чернечі обіти і прийняв ім’я Андрей. Одночасно він продовжував навчання у Краківському університеті. В 1892 єпископ Юліан Пелеш висвячує його на священника.

         2 лютого 1899 імператор Франц Йосиф I номінував Андрея Шептицького на Станіславського єпископа, а вже 17 грудня 1900 він був номінований Галицьким митрополитом. На цій посаді Шептицький залишався до кінця свого життя. Здійснив реформу богословської освіти, яка надала можливість готувати високоосвіченних священників. Увів у церковне богослужіння живу українську мову. Створив у Львові восьмикласну класичну гімназію, підтримував українське приватне шкільництво, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства. За його ініціативою у 1905 був створений Львівський національний музей та – 1914 український університет у Львові. Він був не тільки провідником української національної ідеї, але й палко підтримував білоруську національну ідею. Все це стало приводом для арешту митрополита під час окупації Львова російським військом у 1914.  Митрополит перебував на засланні у Росії до 1917, але й там він не припиняв своєї екуменічної діяльності. 29 – 31 травня 1917 він зібрав собор Російської греко-католицької церкви, екзархом якої призначив Леоніда Федорова.

         Андрей Шептицький вів також активну політичну діяльність, був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Найбільшим його політичним досягненням стала у 1914 домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна. У період між двома світовими війнами Андрей Шептицький продовжував боротися за єдину українську державу та єдину українську церкву, був меценатом українського мистецтва. Багато корисного зробив він і для економіки, охорони здоров’я, сільського господарства та банківської справи. Підтримував виховну роботу серед молоді, засновував пластові табори. У 1933, як і багато інших представників церкви, засудив голодомор в Україні. Під час другої світової війни благословив створення нової Української держави, захищав евреїв від винищення їх фашистами і взагалі засуджував німецьку політику на Сході.

         В читальному залі влаштовано книжкову виставку "Андрій Шептицький: Праведник світу",проведено інформаційну годину "Величний патріарх і величний українець", а також годину духовності з о.Ігорем Федоришином , за яку щиро вдячні.