До дня Захисника України

   

Україно-мати, бережи синів, —

Родове коріння кленів, ясенів

Чуєш, як виводять пісню солов'ї —

То твої солдати, сіячі твої.

         Твоя історія, український народе, це — тяжкий кров'ю пролитий , щедро усіяний тілами хоробрих, мученицькою смертю полеглих, славних твоїх синів і дочок шлях.

         14 жовтня українці відзначають чотири великі свята:
- День святої Покрови Пречистої Богородиці
- День Українського козацтва

- 75-а річниця створення Української повстанської армії (УПА) - 1942 р.
- День захисника України (від 14 жовтня 2014).

Покрова Пресвятої Богородиці      

         Це свято відзначається християнами східного обряду (православними і греко-католиками) 14 жовтня. За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я – Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою. Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

День українського козацтва

         Для українських козаків день Покрови Божої Матері також був найбільш шанованим святом, адже їхню церкву було писвячено саме Діві Марії. В цей день, 14 жовтня, у козаків відбувалися вибори нового отамана.

Після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова.

День створення УПА

Згідно зі свідченнями істориків, саме на Волині, в урочищі Вовчак Турійського району Волині,14 жовтня 1942 року, на Покрову, зародилась Українська Повстанська Армія.

Свято День захисника України 

офіційно встановлено 2014 року Указом Президента «…З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи української громадськості».         

   В читальному залі центральної бібліотеки влаштовано розгорнуту книжкову виставку «Козацька героїка захисників України».

Проведено бібліоквест з учителями та учнями місцевої школи.     

   

14 жовтня у районному палаці культури відбулися урочистості з нагоди святкування Покрови Пресвятої Богородиці, 75-ліття створення УПА, Дня українського козацтва, Дня захисника України.

        Учасники заходу мали змогу переглянути розгорнуту книжкову виставку патріотичної літератури.

Мій праотчий краю, моя Лемківщино

Лемківщино, рідна мати,

трудно жити й тя не знати.

Хоч і виріс на чужині

сни я бачу в Лемківщині.

«Цне мі ся тобом, мій лемківський краю». Фраза, яка стала гаслом «Лемківської ватри». Ці слова туги зринають з уст людей, яких насильно позбавили малої батьківщини.  

Запрошуємо всіх в читальний зал  переглянути розгорнуту книжкову виставку «Мій праотчий краю, моя Лемківщино».

Користувачі мають можливість послухати диски з записами лемківських пісень, переглянути фільми: "Вирвані з коренем", "Мій Никифор" ( про художника Никифора Дровняка).

Також  рекомендуємо подивитись буктрейлер на книгу Богдана-Ігоря Антонича "Зелене Євангеліє" за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=6sL88MaEtao

Добрий пасічник

Зацвітають щедро    різноманітні медодаї. Медовий запах  витає у повітрі. У цей час у пасічників виникають багато запитань.

            В читальному залі проведено установчі збори громадської спілки пасічників Монастирищини. Головою спілки обрано Рябого Василя Васильовича. Під час зборів вони вели обговорення, дискутували на різні теми, а також переглядали періодичне видання «Добрий господар», в кожному номері якого є актуальна рубрика яка підійде кожному пасічникові.

Забуті образи міста

Монастириська – невелике місто (населення близько 6000 жителів) та районний центр Тернопільської області. Раніше  поселення називалося Підгороднє та Монастирища. Сучасна назва (звучить у множині) є результатом полонізації, за таким же принципом виникла назва, наприклад, Мостиськ на Львівщині. Назва Підгороднє свідчить про розташування містечка біля підніжжя гори. Теперішнє найменування Монастириська пояснює легенда. Один із князів привіз з походу на половців дівчину незрівнянної краси та палко в неї закохався. Однак юнка не змогла жити в полоні, попри увагу з боку князя, розкоші і багатства. Засумувавши дівчина пішла на гору, де й перетворилась на відьму. Згорьований князь від того постригся в монахи, його ж удільне містечко відтоді почали називати Монастирищем. Міський статус Монастириська мають з 1454 р.

                  Як містечко Монастириська почало розвиватися ще за часів Русі. Тоді вони лежали на так званому Чорному Шляху, що сприяло торгівлі і ремеслам.

                  За часів Середньовіччя Монастирські переходили з рук одних дідичів до рук інших. Певний час ним володіли представники відомої родини Бучацьких. Під  1454 р. в письмових джерелах вперше згадується в містечку замок. З отриманням Монастириськом Магдебурзького права тут почали проводитися щотижневі торги, а декілька разів на рік ярмарки. За цей час місто зазнавало неодноразово нападів татар. В 1578 р. замок і всі міські будівлі  були повністю зруйновані.

                  Лише в 1600 р. містянам вдалося відбудувати місто та замок. Остаточно татарські набіги на цю частину Поділля припинилися після 1698 р. У 1780 р. поруч із замком Людвіка з Любомирських Потоцька побудувала магнатський палац.

                  За часів Австро-Угорської імперії Монастириська входили до Станиславівського циркулу. Тодішнім власником міста італійцем Каролем Бако де Гетте в 1797 р. була побудована тютюнова фабрика. В 1812 р. її перенесено до Снятина на Покутті. Після того, як попит на тютюнову продукцію місцевого виробництва зріс, виготовлення цигарок в Монастириськах відновилось. Впродовж всього  ХІХ та початку ХХ ст. фабрика активно розвивалась. На окрему увагу заслуговує система господарювання на підприємстві. Наприклад, тут було запроваджено щось на зразок пенсійного забезпечення тих робітників, що не могли більше працювати.

                  Окрім тютюнової фабрики на початку ХХ ст. в Монастириськах працював лісопильний завод та цегельня. За польських часів місто нарешті було забруковане, активізувалось культурне і спортивне життя.

                  За часів СРСР Монастириська розширились завдяки приєднанню сіл Фільварки, Березівка та Дубовиця. Зараз з промислових підприємств працює завод будівельних матеріалів та молокозавод, виробництво сигарет на ВАТ «Українська тютюнова компанія» тимчасово призупинено.

                  З архітектурних пам’яток найбільший інтерес представляє римо-католицький храм. Побудований він був 1727 р. представниками родини Потоцьких. Попри те, що радянська влада використовувала святиню не за призначенням, все ж на ньому вціліли меморіальні дошки польським поетам, встановлені на рубежі ХІХ-ХХ ст. В містечку зберігся один з найбільших католицьких цвинтарів Тернопілля.

                  Інтерес представляє забудова самого містечка, особливо площі Ринок і прилеглих вуличок.

                 

З давніх-давен людина намагалась зобразити якимось чином кращі моменти свого життя. Це намагання привело до того, що на світі з’явилося таке мистецтво як фотографія.

Можна з упевненістю сказати, що фотографія – це справжнє мистецтво, яке має свої тонкощі та секрети. Її сміливо можна поставити поряд з такими видами мистецтва, як музика та живопис.

            В читальному залі влаштована фотовиставка «Забуті образи міста». Мабуть, кожен в старій фотографії впізнає  ту споруду, яка знайома з дитинства.